Чому я йду через всю Україну на фронт?

Це марш солідарності з країною, яка захищає свою свободу.

На початку війни не бракувало гуманітарної допомоги. Люди щедро надсилали не лише фінансову, а й матеріальну допомогу. Але чим довше триває війна, тим менше допомоги надходить. Хтось втомився, у когось закінчуються кошти, хтось відчуває, що допомога все одно не дійде до адресата. Є ті, хто просто опустив руки. Я вірю, що є ще багато людей, які хочуть допомогти. Вони просто не знають, куди звертатися, або не вірять, що все дійде до потрібних місць. Але допомога все одно потрібна! В Україні мільйони людей не мають електрики та водопостачання. Мирне населення страждає, а солдати повинні готуватися до суворої зими. Зараз росіяни погрожують знову напасти з білоруської території. Українці відвойовують свої території, але війна запекла і жорстока. Запаси закінчуються, але й фінансові ресурси теж. Нелегко живеться і біженцям, яким важко знайти роботу в більш безпечних місцях України. Але на 100% безпечно ще ніде.

Яка моя мета?

Хочу звернути увагу на те, що допомога потрібна тим більше, чим довше триває війна. Я планую за кожен свій крок на шляху до фронту збирати щонайменше 1 крон. Оскільки це відстань у 1275 км, то виходить приблизно півтора мільйона кроків. Розпочну символічно з чеського округу Хуст і доїду до Донбасу, де війна вирує з найбільшою руйнівною силою.
Я хотів би зібрати 1 500 000 чеських крон, які будуть використані для придбання одного мікроавтобуса для евакуації цивільного населення, придбання безпілотників, продуктів харчування, вживаних позашляховиків для солдатів, термобілизни, медикаментів та інших необхідних речей для солдатів та цивільного населення. Чим більше коштів буде зібрано, тим більше я зможу купити і доставити туди, де це потрібно. Попутно я також організую збір матеріальної допомоги.